 
|
Адаптована освіта для дітей з порушеннями слуху Поняття «порушення слуху» часто використовується для описання широкого діапазону розладів, пов'язаних зі зниженням слуху, що включає і глухоту. 6 із 1000 новонароджених дітей мають порушення слуху, в 1 із 6 фіксують глухоту. Серед поширених причин зниження слуху можна назвати: пологові травми, інфекційні захворювання, отити, запалення, наслідки вживання певних медичних препаратів тощо. Глухота визначається як цілковита відсутність слуху або його значне зниження, внаслідок якого сприймання та розпізнавання усного мовлення неможливе. Порівняно з глухими, діти зі зниженим слухом (слабочуючі) мають слух який з допомогою аудіопідсилювальної апаратури, дає змогу сприймати мовлення оточуючих та самостійно опановувати мовлення (хоч і певною мірою спотворено). Загалом, діти, які мають втрату слуху від 15 до 75 дБ вважаються слабочуючими, вище ніж 90 дБ - вважаються глухими (за педагогічною класифікацією). За статистичними даними близько 10-12% населення має той чи і: ступінь зниження слуху. Частково зниження слуху компенсується слуховими апаратами, кохлеарними імплантами. За належних умов навчання у дітей з порушеним слухом формується мовленнєве спілкування та розвивається мовленнєвий слух, що дає їм можливість достатньо успішно навчатися у звичайних закладах. Водночас, необхідно враховувати певні особливості дітей з порушеннями слуху. Деякі слабочуючі можуть чути, однак сприймають окремі звуки спотворено, особливо початкові і кінцеві звуки у словах. В цьому випадку потрібно говорити дещо гучніше і чіткіше, добираючи прийнятну для дитини гучність. В інших випадках потрібно знизити висоту голосу, оскільки дитина не змозі сприймати на слух високі частоти. В будь-якому випадку вчитель- дефектолог має ознайомитися з медичною карткою, проконсультуватися з лікарем, отоларингологом, сурдопедагогом, логопедом, батьками. Порадьтеся з фахівцями стосовно можливості індивідуального слухового апарату, спеціальних вправ для розвитку повного дихання, відпрацювання вимови. Поради педагогам Навчіться перевіряти справність слухового апарату дитини. Ознайомтеся зі спеціальними технічними засобами, які сприятимуть ефективності навчального процесу. Доцільно, аби навчальний заклад надав необхідну апаратуру. Дитина має сидіти достатньо близько, добре бачити однокласників та унаочнення. Він має чітко бачити артикуляційний апарат учасників уроку. Використовуйте якомога більше унаочнень. Стежте за тим, щоб вихованець отримував інформацію в повному обсязі. Звукову інформацію необхідно підкріплювати та дублювати зоровим сприйняттям тексту, таблиць, опорних схем тощо. Починаючи розмову, приверніть увагу дитини: назвіть його на ім'я чи торкніться його руки. Звертаючись і розмовляючи , дивіться на нього, щоб він міг бачити усі ваші рухи (артикуляцію, вираз обличчя, жести, мову тіла). Перед там, як розпочати повідомлення нового матеріалу, інструкцій щодо виконання завдання тощо, переконайтеся, що дитина дивиться на вас і слухає. Не затуляйте обличчя руками, не говоріть обернувшись до дитини спиною. Якщо необхідно - зробіть запис на дошці, а потім, овернувшись обличчям до класу, повторіть написане та прокоментуйте. Говоріть достатньо гучно (але не надто - це спотворює слова), в нормальному темпі, не перебільшуючи артикуляцію, рухи губами. Час від часу переконуйтесь, що дитина вас розуміє. Якщо ви не зрозуміли відповідь дитини, попросіть його повторити ще раз чи написати те, що він хотів повідомити. Використовуйте роздатковий матеріал, що найповніше передає зміст уроку. Переконайтесь, що всі слова в тексті зрозумілі. По можливості спрощуйте текст. Ініціюйте мовленнєве спілкування дитини. Не перебивайте його, дайте можливість висловити думку. |
